Календар знаменних дат

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака.

 Початкову освіту здобув в сільській школі, навчався у дяка-скрипаля на привілейованому становищі, співав у церкві.

 З 1738 році — почав навчання у Києво-Могилянській академії.

 З 1742 по 1744 рік жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, створював музику на власні вірші.

 У 1750 році у складі російської місії Сковорода виїжджав за кордон і три роки мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт; бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн.

 Г.Сковорода під час своїх мандрів був нерозлучний з сопілкою.

 У 1753 році – повернувся в Україну, викладав поетику в Переяславському колегіумі. Писав байки, викладав стародавні мови. Сковорода написав підручник з етики. Незабаром мусив залишити колегіум, через доноси на нього.

 1754 – 1759 – жив у селі Коврай на Переяславщині, працюючи домашнім учителем у поміщика Степана Томари. Написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень». Працював викладачем (спочатку поетики, а згодом етики) у Харківському колегіумі. Учителюючи в Харкові, латинськими і українськими віршами написав «Байку Езопову» (1760 р.), склав дві вступні лекції-проповіді до курсу етики.

 Протягом 1769 – 1774 років Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські», «Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: «Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті» («Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу».

 У 1775 – 1776 роках були написані твір «Книжечка, названа Si-lenus Alcibiadis, сиріч Ікона Алківіадська («Ізраїльський змій») та «Книжечка про читання святого письма, названа Дружина Лотова».

 У 1785 році Сковорода об’єднав 30 віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень».

 У 1787 році він написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка», а у 1791 році завершив філософський твір «Діалог. Ім’я йому — Потоп зміїний».

 З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами. Ходив філософ завжди в звичайній свиті. Крім книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого більше не мав, навіть не прагнув мати власної хати і взагалі постійної домівки.

 У 71 рік поет пішки пройшов триста верств аж до Орловщини, де жив його учень і приятель Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів. А повернувшись, зупинився в селі Іванівці, був веселий, балакучий, згодом вийшов у сад і край дороги став копати яму. «Що це ви робите, Григорію?» — запитали здивовано друзі. «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час».

 Помер 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району Харківської області. 

     В Україні День миру встановлений Указом Президента від 05.02.2002 № 100/2002 «День миру» і відзначається щорічно 21 вересня – Міжнародний день миру.

Емблемою Міжнародного дня миру, є білий голуб з оливковою гілкою. Уперше цей символ був представлений на Всесвітньому конгресі прихильників миру, що проходив у Парижі в 1949 році.

На сьогодні для нашої держави це свято є особливо значимим. Кожен свідомий українець мріє про якнайшвидше припинення бойових дій на сході України, про повернення рідних, близьких, друзів, про мирне небо над головою, про світле майбутнє дітей, про загоєння нестерпних ран у людських серцях, захист від агресорів.

Найбільше у світі щастя – це мир, коли люди живуть дружно та спокійно, земля не здригається від страшних вибухів, не ллються сльози горя та втрат.

    У День Миру бажаємо всім спокою, процвітання і багатства. Миру в усьому – миру в сім’ях, миру в серцях та миру нашій рідній Україні!

28 липня Україна вперше відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року № 423 з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення, яке корінням сягає часів заснування міста Києва та розквітло за князювання Володимира Великого.

  Історія українського державотворення засвідчується першими згадками про     заснування столиці Давньоруської держави – міста Києва та подіями, пов’язаними з діяльністю князя Київського Володимира. У 988 році він прийняв християнство як державну монорелігію, що стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності.

 Саме на вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого у День Хрещення Київської Русі–України – 28 липня – встановлено День Української Державності.  

           З метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні почат XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року - лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору в Україні встановлено День Гідності та Свободи, який будемо відзначати щорічно 21 листопада, згідно  з Указом  Президента України від  13 листопада 2014 року. 

   «Кожне дитя до деякої міри геній і кожен геній до деякої міри дитя»

                                                                      — А. Шопенгауер

     20 листопада вважається Всесвітнім днем дитини. Офіційно це свято з'явилося в 1954 році завдяки відповідному рішенню Генеральної Асамблеї ООН, яка звернула увагу всього людства на необхідність досягнення взаєморозуміння з дітьми та забезпечення благополучних умов для їх життя.

«Дитинство — коли все дивно і ніщо не викликає подиву» — А. Рівароль

   Всесвітній день дитини також відзначається в день, коли Організація Об'єднаних націй прийняла декларацію прав дитини. Це відбулося в 1959 році. Крім того, 20 листопада 1989 року була підписана міжнародна конвенція про права дитини.

    Серед головних проблем, про які зазвичай згадують у Всесвітній день дітей, можна назвати дитячу смертність. За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров'я, на сьогоднішній день в світі помирає близько 11 мільйонів дітей молодше п'яти років. Безліч дітей вже в самому малому віці стають інвалідами, не отримують необхідного рівня освіти, якісної  медичної допомоги та інших необхідних умов для нормального життя.  Боротьбу з цими сумними явищами постійно веде дитячий фонд ООН, вивчаючи проблеми дітей навіть в період їхнього внутрішньоутробного знаходження.

«Діти святі й чисті. Не можна робити їх іграшками власного настрою»

— А. Чехов

                                       

    16 листопада у всьому світі відзначається Міжнародний день толерантності. Його запровадили у 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Саме цього дня ЮНЕСКО ухвалило Декларацію принципів терпимості . У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. Ця Декларація розвиває принципи, які були сформульовані ще у 1948 році у Загальній декларації прав людини.

 Як заявлено в Декларації принципів терпимості, «терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».

Толерантність (терпимість) означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнавати таке ж право за іншими.

Так, люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним станом, мовою, статтю, поведінкою і цінностями. Цей перелік критеріїв відмінності можна продовжувати без кінця.

Ми всі різні. Але ми всі рівні. Як говориться в чудовій рекламі «Ініціативи розмаїття» - «у нас більше спільного, ніж ви думаєте». Тож кожна людина має право жити в мирі та зберігання своєї індивідуальності.

Впевнена, що толерантності потрібно вчитися і можна навчитися. Оскільки толерантність – це здатність людини, спільноти, держави чути і поважати думку інших, невороже зустрічати відмінне від своєї думки. Навчання починається з дітей, яких варто вчити бути просто «такими як всі», а, поважаючи інших, висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію.

Мир не можливий без терпимості, а розвиток та демократія неможливі без миру.

Чи замислювалися ви коли-небудь над питаннями толерантності? Чи є терпиме ставлення до людей ознакою Вашої особистості? Чи відчуваєте Ви толерантне ставлення до себе? Сьогодні варто замислитися над цим і зробити себе і світ хоч на краплину добріше та толерантніше.

         9  листопада  вся  громадськість  України  та  її  культури  відзначає  День  української   писемності та  мови. День встановлений указом Президента України 6 листопада 1997 року на підтримку ініціативи громадських організацій – в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця, послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

      Упродовж століть українська мова, так само як і її носії – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав. Однак завдяки незламній волі українського народу їй вдалося вистояти й утвердитись.

      Рідне  слово,  диво  калинове,  барвінкове,  наше  духовне  надбання  - такими  ніжними  словами  ми  називаємо  українську  мову,  одну  з  найпрекрасніших,  наймелодійніших  у  світі.  У  ній  і  людська  мудрість,  і  слава  козацька,  і  гомін  лісів,  і  шелест   трав,  і  дівочі  пісні,  що  йдуть  від  самого  серця.

   Давайте  ж  усі  плекати  рідне  слово,  дбати  про  його  красу  і  чистоту:

                   Шануймо  мову  над   усі  боги,

                         Якщо  ми  хочем  зватися  народом.

та 

День захисників та захисниць України
                 

 14 жовтня, у християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці, українці    святкують  День захисників і захисниць України та День козацтва.

Дата 14 жовтня вибрана не випадково: цього дня відзначається християнське свято   Покрови Пресвятої Богородиці. 

       З давніх-давен Богородиця була покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Саме на свято Покрови в Україні відбувалася Велика рада, на якій обирали гетьмана і визначали, як козацтву жити далі. Образ козака як українського лицаря і захисника рідної землі близький кожному українцю.

Вже у ХХ столітті козацькі традиції боротьби за незалежність України наслідували вояки Армії Української Народної Республіки та Української повстанської армії. І не випадково днем офіційного створення УПА було обрано свято Покрови. Таким чином, цілком логічно, що цього дня давнє героїчне минуле України поєдналося з героїчним теперішнім.

 Всеукраїнський день бібліотек відзначається в Україні щорічно 30 вересня вже понад п'ятнадцять років і є професійним святом працівників близько 40 тисяч діючих бібліотек.

Це свято встановлено в Україні Указом Президента України від 14.05.1998 р. № 471/98, враховуючи великий внесок бібліотек України у розвиток вітчизняної освіти, науки і культури, необхідність дальшого підвищення їх ролі у житті суспільства.

У цей день у нас є особлива нагода згадати і подякувати за клопітку працю та високу місію бібліотекарям: виховувати грамотного читача, навчити його орієнтуватися у потоці інформації, уміло користуватися ресурсами та послугами бібліотеки. А вітання з професійним святом приймають бібліотекарі – провідники у світ знань, казок, подорожей, фантастики, наукових відкриттів. Їм відомі секрети класифікації книг, складання бібліографічних довідників та каталогів.

Сучасна бібліотека поєднує в собі освіту та інформування, надаючи доступ до свого фонду, та, крім цього, відкриває електронний ресурс для читачів. Її функції стають значно ширшими, адже там проводять виставки, конференції, брифінги та творчі вечори. 

Бібліотека сьогодні – це точка опори, на якій будується простір культурного суспільства. Бібліотеки як скарбниці знань та інформації активно впливають на процеси розвитку економіки, науки, освіти, культури. 

29 - 30 вересня 

День пам'яті жертв Бабиного Яру

     День пам'яті жертв Бабиного Яру традиційно проводиться наприкінці вересня – у дні, коли почалися масові розстріли, і присвячується всім загиблим в роки окупації Києва, людям різних національностей та конфесій, військовополоненим, українським патріотам, мирним жителям міста. Під час німецької окупації Києва у 1941–1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів нацистськими окупантами мирного населення і радянських військовополонених, євреїв та ромів за етнічною ознакою.

 19 вересня 1941 року Київ захопила німецька армія, а через 9 днів окупаційна влада наказала євреям міста зібратися вранці 29 вересня в урочищі Бабин Яр на північно-західній околиці Києва. 29 та 30 вересня німецькі солдати розстріляли у Бабиному Яру понад 33 тисячі євреїв Києва. Десятки киян, ризикуючи своїм життям, переховували у власних домівках євреїв, що залишилися у місті.

 Упродовж двох наступних років страти у Бабиному Яру відбувалися по вівторкам і п’ятницям. і тривали  аж до звільнення Києва від окупації. Загалом там загинуло, за різними оцінками, не менше ста тисяч осіб. 

          День партизанської слави відзначається як данина всенародної поваги до тих,  хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, нешкодуючи крові і самого життя.

6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько мільйона людей, завдавали відчутних втрат гітлерівським військам на окупованій території, сприяючи просуванню частин і з’єднань Радянської Армії на захід.

      За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, 200 тисяч партизанів і підпільників нагороджено орденами і медалями, 223 з них визнані гідними звання Героя Радянського Союзу.        

         

(третій четвер травня)

Вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу. Вона яскраво відображає особливу національну традицію народу. Тож не дивно, що існує свято, присвячене їй.

Історія Дня вишиванки

 День вишиванки – відносно молоде, проте дуже улюблене народне свято. Відзначати його почали у 2006 році. Ініціатором стала студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк.

Дівчина запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Того року цю ініціативу підтримали декілька студентів та викладачів, одягнувшись відповідно.

Нині ж це свято набуло міжнародних масштабів і український традиційний одяг одягають усе більше людей не лише в нашій країні, а по всьому світу.

Як святкують День вишиванки

Метою Дня вишиванки є популяризація вишитого етнічного одягу та вшанування українських традицій. Цього дня прийнято вдягати національне вбрання, куди б не довелося йти – на роботу, на зустріч із друзями, загалом куди завгодно.

Ювілейний 15-й рік Всесвітнього дня вишиванки присвячено українській традиційній музиці та екологічним питанням, зокрема, проблемі вирубки лісів, висихання річок і забруднення довкілля пластиком.

У 2021 році день вишиванки святкують 20 травня. 

З 2003 року в третю суботу травня в Україні відзначається День Європи        відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року.

Відправною точкою на шляху до встановлення Дня Європи вважається Декларація Шумана.

9 травня 1950 року в Парижі міністр закордонних справ Франції Робер Шуман закликав Францію, Німеччину та інші європейські країни об’єднати їхні вугільну та сталеливарну галузі промисловості (основи нарощування військової техніки) та віддати їх в управління нової наднаціональної структури. Це стало «наріжним каменем Європейської федерації». Завдяки об’єднанню економічних зусиль і розподілу досягнутих результатів європейські країни уникнули накопичення військової могутності одна проти одної, що і забезпечило мир в Європі.

Три з половиною десятиліття тому на Міланському саміті 1985 лідери ЄС вирішили увічнити день проголошення Декларації Шумана та постановили щорічно відзначати «День Європи».

У День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.

        Де́нь матері — міжнародне свято. В Україні офіційно відзначається щорічно, починаючи з 2000 року, у другу неділю травня.

Вперше встановлене офіційно Конгресом США 8 травня 1914. Після першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині, Чехословаччині.

З XVII по XIX століття у Великій Британії відзначалася так звана «Материнська неділя» (англ. Mothering Sunday) — четверта неділя Великого посту присвячена вшануванню матерів у всій країні.

У США День матері вперше привселюдно був підтриманий відомою американською пацифісткою Джулією Ворд Гоув у 1872 році. «День матері», за версією Джулії Ворд, — день єдності матерів у боротьбі за мир у всьому світі. Концепція Джулії Ворд не знайшла широкої підтримки ні в США, ні в інших країнах.

У 1907 році американка Анна Джарвіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшанування матерів у пам'ять про свою матір. Анна написала листи до державних установ, законодавчих органів і видатним особам з пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів. У 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері офіційним святом. У 1914 році, президент США Вудро Вільсон оголосив другу неділю травня національним святом на честь усіх американських матерів.

Слідом за США другу неділю травня оголосили святом 23 країни (в тому числі: Бахрейн, Гонконг, Індія, Малайзія, Мексика, Нікарагуа, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Пакистан, Катар, Саудівська Аравія, Сінгапур, Австралія, Україна[1] та ін .). Крім того, понад 30 країн відзначають свято в інші дні

     8–9 травня Україна вшановує День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.  Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг ветеранів, котрі боролися з нацизмом і перемогли його. Але не менше заслуговують на увагу та пам’ять інші, кого торкнулась війна – військовополонені, остарбайтери, підпільники, діти війни, цивільні, які постраждали від окупації і бойових дій, що прокотилися через їхні міста і села. Війна це не лише танки, гармати і видовищні бої – війна це мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками. Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства (загинуло від 50 до 85 мільйонів людей).

       Офіційне гасло пам’ятних заходів – "1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо". Символом Дня пам’яті та примирення з 2014 року є квітка маку. ЇЇ графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі.                                                                                                              Зараз, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини для громадян.

     День пам’яті та примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами. Наша пам’ять є запобіжником від того, щоб подібні лиха ніколи не повторювалися. 

День мiжнародної солiдарностi трудящих 

     День міжнародної солідарності трудящих —свято, що відзначається в 142 країнах,  1 травня 1886 року американські робітники організували страйк із вимогою 8-годинного робочого дня. Страйк і демонстрація закінчилися кровопролитним зіткненням з поліцією. У липні 1889 року Паризький конгрес II Інтернаціоналу в пам'ять про виступ робітників Чикаго прийняв рішення про проведення 1 травня щорічних демонстрацій. Уперше день міжнародної солідарності трудящих був відзначений у 1890 році в Австро-Угорщині, Бельгії, Німеччині, Данії, Іспанії, Італії, США, Норвегії, Франції, Швеції і деяких інших країнах.

      З Першотравнем – святом миру і праці, яке вже стало в Україні традиційним. Це день трудівника, день солідарності та взаємної підтримки трудящих усього світу у прагненні жити в мирному, світлому, демократичному суспільстві. Нехай це чудове свято додасть всім нам побільше наснаги, оптимізму і впевненості у власних силах. Щиро бажаємо вам щастя, здоров’я, благополуччя і життєвих гараздів.

ДЕНЬ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ 

       Пройшло 35 років відтоді, як страшна біда прийшла на Полісся, зачепивши своїм чорним смертоносним крилом Україну, Білорусь та інші країни. Маленьке поліське містечко Чорнобиль, якому виповнилося 800 років, зайняло місце в сумнозвісному списку поряд із Хіросімою та Нагасакі. За розрахунками експертів, сумарний вихід радіоактивних матеріалів становив 50 мільйонів кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 500 атомних бомб, скинутих у 1945 р. на Хіросіму.

Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах на величезній території утворилися нові соціальні та економічні умови. Багатьох очевидців даної катастрофи вже давно нема серед живих, тисячі загубили здоров’я, переживаючи страшні наслідки аварії. Вічна їм пам'ять... От і сьогодні, уже 35 років поспіль, ми вшановуємо пам'ять численних жертв тієї страшної катастрофи. І на нас покладена висока мета – дбати про те, щоб майбутні покоління не переживали подібних трагедій і мали змогу побачити світ прекрасним, повітря чистим, а не таким, що забирає життя.

У квітні 1995 р. Генеральна конференція ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книги і авторського права, який щорічно відзначається з 1996 року. Це данина поваги до книг та авторів. Головна мета свята – привернути увагу державних органів і читачів до книг як джерела отримання знань, мати доступ до духовних і матеріальних цінностей, розуміння краси і творчих досягнень людини. Адже книги – це вікно у світ культурного розмаїття, це міст, що з'єднує різні цивілізації у часі й просторі.

ЮНЕСКО обрала цю дату з огляду на її символічність для світової літератури. Причиною вибору саме цієї дати послужило те, що багато відомих письменників народились або померли 23 квітня. Наприклад, М. Сервантес, В. Шекспір, Л. Вега, М. Дрюон, М. Валеджо, В. Набоков… Сьогодні Всесвітній день книги святкують у 190 країнах світу.

Символічно день 23 квітня також був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де у День Святого Георга дарували троянду за кожну куплену книжку. Цього дня також прийнято було дарувати книгу близьким людям, тим, кого любиш.

Цього дня проводяться зустрічі з авторами, читання уривків із улюблених книг, різноманітні конкурси, акції на захист книги, фестивалі читання, розпродаж книг тощо. Деякі країни з нагоди цієї дати видають одне з найпопулярніших видань і роздають його безкоштовно.

В усьому світі цього дня купують, дарують, читають книжки. До речі, на батьківщині Сервантеса цю дату святкують конкурсом – безперервним читанням «Дон Кіхота». Читці змінюють один одного протягом 48 годин.

Книга на сучасному етапі розвитку цивілізації залишається одним із найефективніших інструментів передачі інформації з усіх сфер людської діяльності. Писемність завжди була головним чинником у культурі кожного народу, відігравала провідну роль у його духовному розвитку, тісно поєднувала покоління. Книги покликані служити людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно має стати на заваді жорстокості, несправедливості й насиллю, врятувати наш неповторний світ.

Читайте! Читайте! Читайте!

Читайте не поспішаючи, щоб не втратити

жодної краплі змісту книги.

Читайте! Нехай не буде жодного дня,

коли б ви не прочитали хоча б однієї

сторінки з нової книги!

К. Паустовський

22 квітня 

 Цей день вважаєтесь символічним оберігом нашого спільного дому, нашої планети.

22 квітня всі бажаючі   долучаються до суспільно-корисних заходів, проводяться різноманітні заходи, якими привертається увага населення землі до проблем екології та лунають заклики до збереження чистоти та посилення відповідальності за наш спільний дім!

Історія свята починається у далекому 1872 році , коли Джон Стерлінг Мортон ініціював обрати щорічний день, який буде повністю присвячений насадженню озеленення планети, його ідея припала до душі переважній більшості мешканців штату.

У 1990 році це свято стало Міжнародним. Тоді неймовірна кількість лоскутків тканини на яких були написи та малюночки було пронесено по планеті, потім з них створили прапор Землі, який мав площу 660 квадратних метрів та символізував прагнення всіх людей до збереження майбутнього планети.

Тоді і з’явилась ідея у охоронців природи зі Стенфордського університету назвати цей час 90-тих років “Десятиліттям навколишнього середовища». Ідея  прийшлась до душі більше 120 країнам світу, а сорок з них вирішили спільними зусиллями провести  акцію з метою збереження біологічного різноманіття.

Саме того року інформація про свято Дня Землі дійшла і до України, і вже у 1992 році ми стали відзначати цей день, як день захисту природного середовища та день заходів, щодо залучення населення до подолання екологічних проблем.

 Саме цього дня мешканці Землі можуть допомогти рідній планеті шляхом наведення порядку в оточуючому середовищі, утилізації сміття та висадженню нових насаджень, а найголовніше всього на один день замінити звичний салон автомобіля на більш корисний вид транспорту, наприклад велосипед.

ДЕНЬ ДОВКІЛЛЯ 

    День довкілля дозволяє реально оцінити стан навколишнього середовища, в якому ми живемо. Дає можливість уважно обдумати дії та кроки, які кожен з нас має зробити в напрямі збереження та відновлення довкілля, визначити роль кожного жителя у збереженні нашої планети, її екосистем і ресурсів.

Сьогодні, більше ніж коли-небудь, збереження життя на Землі вимагає від нас почуття загальної відповідальності – нації за націю, особистості за особистість, людини – за всі інші форми життя. 

В Україні День довкілля проводиться щороку в третю суботу квітня з 1999 року, згідно з Указом Президента № 855/98 від 06.08.1998. За цей час вже склалися своєрідні традиції святкування. Сьогодні – це подія з різноманітними акціями: велосипедні паради, зелені концерти, конкурси творів та плакатів у школах, посадка дерев, прибирання територій та збір сміття тощо.

                                                    Ми любим ліс і завжди його шкода 

                                                    Річок розмову чуєм я і ти. 

                                                   І все це називається природа 

                                                   Давайте її завжди берегти. 

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ АВІАЦІЇ І КОСМОНАВТИКИ 

    День авіації та космонавтики святкується 12 квітня. Це дуже значимий день у світовій історії і свято світового масштабу. 12 квітня 1961 відбулася подія, рівного за значимістю якому до цих пір немає. Космонавт Ю.А. Гагарін на космічному кораблі «Восток» облетів навколо Землі.                    

     Багатовікова мрія про підкорення космосу відбулася!

В даний час 12 квітня, в день авіації та космонавтики відчувається, що це особливий день – свято мужності, тріумфу сучасної науки і людського генія. Так оцінюється праця тих тисяч людей, які створювали перші космічні кораблі.

Всі ті, хто сьогодні продовжують традиції новацій космічної галузі, беруть участь у вишколах польотів, у цей день відзначають своє заслужене свято. Безперечно, це люди, які в мисленні своєму і мріях йдуть набагато далі звичайних людей. Творці космічних кораблів і космонавти – вічні мрійники, які не побоялися відірватися від Землі і мріють про більш захоплюючих космічних подорожах і дослідженнях.

       У нашій суспільній свідомості вітає одна дуже проста думка, безпосередньо пов’язана з питаннями здоров’я і проблемами його відсутності. «Буде здоров’я - решта все, додасться», - так звучить це багатовікове спостереження. І дійсно, наявність або відсутність у людини цього найціннішого стану, докорінно визначає його повсякденне життя, соціальне і суспільне оточення. Здоров’я - це справжнє багатство, наявність якого ми з вами інколи ігноруємо. Здорові люди здебільш рідко замислюються про те, як правильно і розумно влаштувати свій побут і життєдіяльність, щоб їх здоров’я залишалося міцним і надійним на тривалу перспективу. Наше власне здоров’я дуже легко втратити. Люди, що страждають тими чи іншими, особливо хронічними захворюваннями, на практиці кажен день стикаються з масою проблем, які активно відволікають їх від справжнього повноцінного життя.

Здоров’я може мати дуже дорогу ціну. І в основному це стосується спроб повернути його на своє місце. У Всесвітній день здоров’я ми бажаємо всім його надійного зберігання. Всім хворим - якнайшвидшого одужання. Медикам - хорошої матеріальної і технічної бази. Всім нам - бути здоровими і життєрадісними! Зі святом Вас!

 

2 квітня 

   Це свято з’явилося за ініціативи видатної діячки світової літератури для дітей Елли Лепман - організатора Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY). Сьогодні це найавторитетніша організація в світі, яка об’єднує письменників, художників, літературознавців та бібліотекарів більше 60 країн світу. У 1967 році Е. Лепман домоглася, щоб рішенням ЮНЕСКО 2 квітня – день народження Г. К. Андерсена - став Міжнародним Днем дитячої книги. Тим самим підкреслила величезне значення письменника та роль дитячої книги у духовному й інтелектуальному розвитку нових поколінь земної кулі.

День народження Г.-Х. Андерсена

 (1805-1875) датського письменника-казкаря 

Ганс Християн Андерсен народився 2 квітня 1805 року в маленькомумістечку Оденсе, розташованому на одному з датських  острівців - Фіонсе. Він був неперевершеним казкарем, проте Андерсен не писав тільки для дітей. Він хотів, щоб його казки читали і дорослі. Ганс Християн Андерсен злився, коли його називали дитячим казкарем і говорив, що пише казки як для дітей, так і для дорослих. З цієї ж причини він наказав, щоб на його пам’ятнику, де спочатку казкаря повинні були оточувати діти, не було жодної дитини.

Нещодавно в Данії була виявлена невідома досі казка Андерсена під назвою «Сальна свічка». Рукопис був знайдений серед паперів в архіві датського міста Оденсе місцевим істориком. Фахівці підтвердили справжність роботи, яка, можливо, була написана відомим казкарем ще в шкільні роки.

140 років 

від дня народження 

Марійки Підгірянки 

(Марія Омелянівна Домбровська),

української поетеси, педагога, вчительки-методиста народних шкіл Галичини

(1881 - 1963)
Народилася 29 березня 1881 р. в с. Білі Ослави на Івано-Франківщині в родині лісничого. У Марійки рано пробудився потяг до літератури, поезії. В 13 років пробує свої поетичні сили. 

 В 1900 році екстерном успішно складає іспити в учительській семінарії у Львові. Отримує диплом на право вчителювати в школі. Відтоді 40 років віддана шкільній роботі та поезії.

Друкувати вірші Марійка Підгірянка почала з 1904 р. в періодичних виданнях.

1905 одружилася з Августином Домбровським, майбутнім педагогом. У них було четверо дітей

Перша збірка поезій «Відгуки душі» вийшла 1908 р.

У радянські часи за життя Марійки Підгірянки її книги не видавалися, окремі вірші з’являлися лише в журналах. Потім у видавництвах Львова та Києва вийшли друком маленькі збірки для дітей: «Безкінечні казочки», «Грай, бджілко», «Ростіть великі», «Школярики йдуть».

 Померла 20 травня 1963 р., похована у Львові.

19

БЕРЕЗНЯ

день народження

Максима Тадейовича Рильського

українського поета, перекладача, громадського діяча

                                                       (1895 -  1964)

Народився 19 березня 1895р. в м. Києві в родині етнографа Тадея Рильського.

Навчався в приватній гімназії Науменка в Києві.

1915-1918 — навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, згодом перевівся на історико-філологічний факультет Українського народного університету.

1919-1929 — працював вчителем у селах.

Критикував комуністичну дійсність, за що його арештували у 1931р. і ув’язнили на 5 місяців.

Після тюрми творчість зазнає змін, у збірці «Знак терезів» поет прославляє радянську владу.

Відтоді творчість розділилася на дві течії – офіційну та лірично-філософську.

За роки війни талант ожив та забуяв патріотичними творами.

Влада планувала позбутися поета, але йому пощастило. 

24 липня 1964 року помер.

19

БЕРЕЗНЯ

день народження

ЛІНИ КОСТЕНКО

української поетеси, громадської діячки 

Народилася 19 березня 1930р. в м. Ржищеві під Києвом в учительській родині.Батька переслідували КДБ та перед війною кинули в табір.У 1936р. родина перебралася до Києва.Ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро». У 1946р. були опубліковані її перші вірші.Провчившись деякий час у Київському педагогічному  інституті, у 1952р. стає студенткою Московського літературного інституту. Незабаром виходять перші збірки. Стала однією з найактивніших учасниць шістдесятників .Збірку «Зоряний інтеграл» заборонили цензурою. Однак  письменницю не арештували.Вона продовжувала писати і згодом, у 1977р, знову друкувалися твори.

Отримала Державну премію України ім. Шевченка, премію фундації Антоновичів, премія Франчески Петрарки та медаль Святого Володимира.

Стала лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Теліги, професором Києво-Могилянська академії.

У 90-х роках перестала брати участь у громадському житті, відмовилася від звання Героя України.

Лише в період «помаранчевої революції» у 2004р. на деякий час повернулась до громадського життя.

207-а річниця 

з дня народження 

Тараса Григоровича Шевченка 

Т. Г. Шевченко – великий  український  народний  поет,  виразник  найглибших  заповітних  прагнень  народних  мас.

 Шевченко – основоположник  нової  української  літератури  і  української літературної  мови.

 В  селі  Моринцях  на  Київщині  в  убогій  кріпацькій  сім’ї  Григорія  Шевченка     9  березня  1814  року  народився  хлопчик  Тарас,  майбутній  великий  народний  поет.  З  малих  років  у  хлопця  виявився  гострий  допитливий  розум.  Талант  Шевченка  багатогранний:  він  був  і  глибоким  ліриком, і  творцем  безсмертних  ліро – епічних  та  епічних  поем,  і  драматургом,  і  повістярем,  і  художником.

  Літературна  спадщина  Шевченка  складається  з  великої  збірки  віршованих  творів,  відомої  під  назвою  «Кобзар»,  п’єс,  дев’яти  російських  повістей  і  щоденника. 

Хоч професія письменника з'явилася багато століть назад, майстри слова отримали своє свято лише у 1986 році на засіданні 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу. Відтоді Всесвітній день письменника відзначають щорічно 3 березня. 

Шевченко за своє життя написав 237 віршів і поем, Олександр Дюма-батько — 420 романів, Микола Гоголь працював над створенням «Мертвих душ» тільки стоячи, а Михайлу Булгакову знадобилося 12 років на написання роману «Майстер і Маргарита». Сьогодні в світі налічується близько 150-200 тисяч професійних письменників, і пишуть вони більш ніж 150 мовами.

З цих нечисленних фактів зрозуміло — професія письменника нелегка, багатогранна і заслуговує глибокої поваги. Саме тому і був створений Всесвітній день письменника. Його святкування ініціював ПЕН-клуб (PEN International) — правозахисна організація, яка об’єднує професійних письменників, які працюють у різних жанрах літератури.

Всесвітній день письменника відзначають не лише романісти, прозаїки, поети, памфлетисти, публіцисти, фантасти, фейлетоністи, новелісти, есеїсти та інші майстри слова. Його по праву вважають своїм журналісти, історики та блогери. У цей день вони збираються, щоб обговорити тенденції сучасної літератури, нагородити найталановитіших авторів, послухати нові вірші та уривки романів своїх колег.

150 років 

від дня народження
Лесі Українки 

(Лариси Петрівни Косач-Квітки)

(1871—1913), видатної української поетеси, громадської  діячки 

Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів.У 6 років почала вчитися вишивати.6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби.Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я  поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови.Починаючи  з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря» . Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України.

Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського.

Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці.

На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва.

7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві.Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ.

Померла 19 липня 1913 року в Сурамі у віці 42 років.

 

Міжнародний день рідної мови.

«Мова – духовне багатство народу»

 В. Сухомлинський

Міжнародний день рідної мови був встановлений з метою вшанування пам'яті загиблих захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів.

     Свято рідної мови має послугувати захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті.
Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.

В літературі - поезії чи то прозі - поняття рідної мови виступає поряд з поняттям рідного краю, вітчизни, батьківської хати, материнського тепла, краси. Письменники звертаються до своєї мови як до основи народності, як до живого джерела духовності.

Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України!

ДЕНЬ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ 

                    
                   20 лютого День Героїв Небесної Сотні.

 Україна… Скільки ніжності, тепла, світла в цьому короткому слові. А скільки лиха їй довелось перетерпіти? Хто тільки не намагався поставити на коліна нескорений народ? Та все витерпіла, встала, розцвіла буйним цвітом, звеселився в шумі й піні Дніпро-Славутич,полинула у світ українська пісня. Пророчі слова Кобзаря збулися. Українці нарешті здобули незалежність. Здається, чого ще треба. Проте, лихо не спало.

  «Герої не вмирають!» – з цими словами в останню путь проводжали на Майдані Небесну сотню і дотепер прощаються із загиблими оборонцями України. Лік сучасному мартирологові нинішніх оборонців української державності відкрила у січні-лютому 2014 року сотня звичайних українців – студентів, науковців, громадських активістів, підприємців. Небесна сотня – це перша кров і перші жертви російської агресії проти України.  

Пам’ятаймо всіх, живих і тих, хто вже не з нами. Солдатів і активістів майдану. Лікарів і волонтерів. Пам’ятаймо старих, пам’ятаймо молодих. Вони боролися за наше життя. Не забуваймо це. Закарбуймо їхні імена у пам'ять вічності.

День безпечного    Інтернету 

 

9 лютого День безпечного Інтернету.        

     День безпечного Інтернету націлений на створення безпечного та найкращого Інтернету, де кожний та кожна можуть використовувати технології відповідально, у дусі поваги, критично та творчо.

День безпечного Інтернету має на меті долучити до співпраці дітей і молодь, батьків і вихователів, освітян, педагогів і соціальних працівників, представників індустрії та політиків, надихаючи їх відігравати свою роль у створенні найкращого Інтернету.

Тема Дня безпечного Інтернету "Разом для найкращого Інтернету" надихає всіх приєднуватися до руху та використовувати найкращий потенціал Інтернету для об’єднання людей. Є багато шляхів зробити це:

Діти й молодь можуть допомогти покращити Інтернет, поводячись в онлайні позитивно та ввічливо, захищаючи онлайнову репутацію як власну, так і інших, використовуючи позитивні можливості створення, залучення та поширення контенту онлайн.

Батьки й вихователі відіграють важливу роль у натхненні та підтримці дітей і молоді використовувати технології відповідально, у дусі поваги, критично та творчо шляхом забезпечення відкритого діалогу з дітьми, навчання їх використовувати безпечні й позитивні технології, а також подаючи приклад поведінки.

Педагоги, освітяни та соціальні працівники можуть допомогти покращити Інтернет через формування в учнів та учениць навичок цифрової грамотності шляхом розвитку критичного мислення, що дозволить їм гарно орієнтуватися в онлайновому світі. Вони можуть демонструвати власні приклади онлайнової поведінки учням і студентам, а також надихати їх створювати власний контент і робити позитивні вибори онлайн.

Індустрія може допомогти покращити Інтернет через створення та просування позитивного контенту й безпечних сервісів онлайн; надання змоги користувачам реагувати на будь-які складнощі, забезпечуючи чіткі й безпечні поради, упроваджуючи легкі в користуванні й безпечні інструменти та надаючи швидкий доступ до підтримки в разі виникнення проблем.

Владні структури й політики мають забезпечити середовище та культуру, у яких усе зазначене може функціонувати й розвиватися, наприклад, можливості для дітей навчатися онлайнової безпеки мають бути закріплені в навчальних програмах; надати батькам і вихователям належний доступ до інформації та джерел підтримки; заохочувати провайдерів до регуляції їхніх послуг і контенту; просувати відповідне законодавство; забезпечувати благополуччя дітей і молоді шляхом створення ефективних стратегій захисту дитинства в онлайновому світі.

Всесвітній день читання вголос

3 лютого  Всесвітній День читання вголос.

Свято спрямоване, щоб спонукати молоде покоління до читання книжки вголос разом із другом або друзями, обговорювати зміст твору, ділитися враженнями та думками стосовно прочитаного. Воно має надихати дітей і дорослих просто більше читати і спілкуватися між собою. До того ж, таке заняття не тільки сприятиме тому, що дитина читатиме більше книг, а також поповненню її словникового запасу. Читаючи більше книжок, діти отримують шанс відкрити для себе нові ідеї та цілі світи, про існування яких вони навіть не здогадувалися.  

День пам'яті Героїв Крут 

29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути( у 18 км від станції Ніжин Чернігівської області) на лінії Москва – Бахмач – Київ відбувся нерівний бій сотні Юнацької школи ім. Богдана Хмельницького. “Помічного куреня студентів січових стрільців” та чоти гайдамаків (всього 600 чоловік) з 4-х тисячним загоном більшовицької армії під командуванням колишнього царського жандармського полковника М.Муравйова, де полягло 300 студентів. Це був той самий Муравйов, який 29 січня видав  “Наказ по арміях №14”, де цинічно заявив: “Цю владу ми несемо з далекої Півночі на вістрях своїх багнетів і там, де її встановлюємо, всемірно підтримуємо її силою цих багнетів...”.

У тому нерівному бою загинуло близько половини юних, ще необстріляних й незагартованих бійців. Серед полеглих був і командир студентського куреня сотник Омельченко. Проте їхня смерть не була марною. Опір під Крутами на кілька днів стримав окупацію Києва більшовицькою армією, що мало помітний вплив на успішне закінчення Берестейського договору. Не меншим було і моральне значення бою, що став символом жертовності, на якому виховувались покоління молоді.

19 березня на Аскольдовій могилі відбувся грандіозний похорон убієнних за вільну, незалежну Україну. В урочистій похоронній процесії взяли участь члени Української Національної Ради, очолюваної М.Грушевським. На мітингу біля будинку Центральної Ради пролунали такі слова М.Грушевського:

“Якраз в цей момент, коли ми ховаємо цих молодих героїв, тут з будинку Центральної Ради здіймається російський орел, цей символ нашого довгого гноблення. Не випадково ці два факти збіглися. Така операція не могла відбутися без болю... Стримайте ж ваші сльози, які котяться. Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні...”.

Трагедія під Крутами знайшла палкий відгук у серцях свідомих громадян України і далеко за її межами. Так, Л.Старицька – Черняхівська у статті “Пам’яті юнаків-героїв, замордованих під Крутами” писала: “Для нас могила ця лишиться на віки полум’ям віри, вона дала нам незабутнє минуле. Це буде друга свята могила над Дніпром”.               

В пам’яті поколінь назавжди залишиться подвиг студентів, що полягли під Крутами в боротьбі за вільну Україну.

130 років 

від дня народження Павла Тичини 

Павло Григорович Тичина народився  27(15) січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області). Походив зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького).

Поет світового масштабу;  дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа;  хліборобський (селянський) Орфей;  бард Центральної Ради. Народився в с. Піски Чернігівської області в родині дяка. Отримав музичне виховання, грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно та ін.  Навчався у Чернігівській духовній семінарії, потім – у Київському комерційному університеті, який не закінчив у зв’язку з революцією.  Працював в хорі (спочатку солістом, а потім – диригентом). Працював у газеті «Нова рада»(1917), у журналі «Літературний вісник»(1918-1919). Міністр освіти УРСР (1943–1948). Лауреат Сталінської премії (1941). Голова Верховної Ради (1953-1956). Лауреат Шевченківської премії (1962). Герой Соціалістичної Праці (1967).  Перший вірш «Блакить мою душу обвіяла» у 1907 р. У 1911 р. після прослухання вірша Тичини «Розкажи, розкажи мені, поле..» Коцюбинський заявив: «Серед нас справжній поет».

Помер П. Г. Тичина 16 вересня 1967 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ

          День Соборності - свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.

      Офіційно в Україні День соборності відзначався з 1999 року.

Свято встановлено в Україні «…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99.

У цей день також прийнято згадувати іншу подію, яка відбулась рівно на рік раніше 22 січня 1918 р. - прийняття IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність УНР.

                          

Василь Симоненко – наша легенда

8 січня минуло 86 років від дня народження яскравого представника покоління шестидесятників, витязя української поезії, митця першої величини, символа правди і свободи  для майбутніх поколінь шевченківського послідовника, палко закоханого в рідний край –Василя Андрійовича Симоненка.

Народився Василь Симоненко у селі Біївці Лубенського району на Полтавщині в селянській родині. Цей край пов'язаний із багатьма уславленими іменами та подіями. Наприклад, М. Коцюбинський побував колись поблизу Біївців біля криниці, поруч із якою відбувалися гомінкі ярмарки. Тут малий Василько вчився розуміти добро і зло, поважати людину праці. 
Виховувався без батька. Дитинство і юність припали на воєнні та післявоєнні роки. Ще у школі Василь почав складати вірші, і школярі називали його гучним словом «поет». Після закінчення сільської середньої школи (із золотою медаллю) у 1952-1957 навчався на факультеті журналістики Київського інституту. Працював секретарем в університетській багатотиражці, був учасником вузівської літстудії. 
Симоненко почав писати, навчаючись в університеті. З 1957 він був співробітником газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», власкором «Робітничої газети». Як журналіст, у своїх статтях показував хиби партійно-бюрократичного апарату, через що зазнавав систематичного цькування з боку офіційних владних структур. 
Перша збірка поезій «Тиша і грім» з'явилася у 1962 році й одразу стала подією у літературно — мистецькому житті України. 
Навесні 1960 року в Києві було засновано Клуб творчої молоді. Учасниками цього мистецького утворення стали Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко брав активну участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, залучався до літературних вечорів та диспутів, виступав на творчих вечорах... 
А ще займався пошуками місць масових поховань жертв сталінських репресій. То було покликання серця, внутрішня, потреба і вираз болю за народ, над яким було вчинено нелюдську, звірячу наругу. У той час за участю Василя Симоненка було складено і надіслано до Київської міської ради Меморандум з вимогою оприлюднити місцезнаходження масових поховань і перетворити їх на національні місця скорботи та пам'яті. 
Точкою останнього відліку для Василя Симоненка була подія, що сталася влітку 1962 року на залізничному вокзалі в Черкасах. Між буфетницею тамтешнього ресторану і Симоненком випадково спалахнула щонайбанальніша суперечка: за кільканадцять хвилин до обідньої перерви самоправна господиня відмовилась продати Василеві пачку цигарок. Той, звичайно, обурився. На шум-гам нагодилося двоє чергових міліціонерів і, ясна річ, зажадали в Симоненка документи. Не передбачаючи нічого, Симоненко пред'явив редакційне посвідчення. А далі... Далі були побої в районному відділку міліції. Побої особливо жорстокі, біль яких невгамовно мучив Симоненка до самої смерті. Трохи більше як через рік після цього — 14 грудня 1963 року — він помирає. 
Після смерті поета видано такі збірки: «Земне тяжіння» (1964) (висунута на здобуття премії ім. Т. Шевченка за 1965), «Поезії» (1966), «Лебеді материнства» (1981), «Поезії» (1985), казки «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963), «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірка новел «Вино з троянд» (1965), «Півні на рушниках» (1992). Колись першим слухачем казок був син поета Лесик. Давно вже виріс Олесь, і ось уже нові покоління читачів читають казки Симоненка. 
Василя Симоненка було посмертно удостоєно Національної премії ім. Тараса Шевченка в 1995 році.

ВЕЛИКИЙ ГЕТЬМАН  - 425 річниця з дня народження Богдана Хмельницького 

      Богдан Хмельницький народився 27 грудня 1595р. (6 січня 1596) у сім’ї чигиринського сотника Михайла Хмельницького.

Богдан Михайлович Хмельницький — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, очільник Українського гетьманату (1648–1657).

     За Богдана Хмельницького Україна отримала всі ознаки державності. Вперше Хмельницький створив структури, які працювали суто на українську державу. Це власні збройні сили, митна, фінансова, поштова судова служби, внутрішня та зовнішня торгівля. Гроші вже зосереджувалися в державній скарбниці, а не в королівській. А отже, йшли на розвиток молодої держави. Це промовистий показник повноцінного функціонування козацької держави.

Гетьман вважався знавцем зброї і коней. Вів він просте козацьке життя без надмірностей. Хмельницький був хорошим оратором, прикрашав свою промову народними приказками. і яскравими прикладами з життя.

    Богдан Хмельницький в останні роки свого життя часто хворів.

Помер 27 липня (6 серпня ) 1657 в Чигирині і 25 серпня був похований у Суботові, в Іллінській церкві, яку сам збудував.

180 років  

від дня народження

Михайла Петровича Старицького

(1840-1904), українського письменника, режисера, актора, театрального і громадсько-культурного діяча

    Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840р. у родині дрібного поміщика-дворянина, відставного ротмістра в с Кліщинці на Полтавщині. Рано осиротівши, виховувався під опікою дядька -  В. Лисенка, двоюрідного брата його матері, батька славетного українського композитора Миколи Лисенка. Отримав гарну домашню освіту. 

      З 1851 р. Михайло навчався в Полтавській гімназії. Як сам свідчив, «пробував тоді віршувати». 
   Після гімназії разом із троюрідним братом М. Лисенком у 1858р. вступив до Харківського університету. 
      У 1860 р. обидва брати перейшли до Київського університету, де М. Старицький спочатку навчався на фізико-математичному факультеті, а потім на юридичному. Наступного року він повернувся до Кліщинців - вступив у володіння батьківською спадщиною.  Протягом 1873—1876 pp. M. Старицький писав вірші, перекладав з Г. Андерсена, І. Крилова, М. Лєрмонтова, сербські на родні думи та пісні. На початку 80-х pp. він домігся видання літературно-художнього альманаху «Рада». Очолив першу українську 
      професійну трупу. Продав маєток у Карпівці, щоб зміцнити трупу матеріально. Створив новий хор і оркестр, обновив декорації, костюми і реквізит, дбав про репертуар.   Михайло Старицький помер 27 квітня 1904 р. Похований на Байковому кладовищі. 

 

 

ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС  

 Вшановуючи учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих героїв і віддаємо данину пошани всім ліквідаторам аварії, які, рятуючи українців, а також народи інших країн від ядерної небезпеки, жертвували найдорожчим – своїм здоров’ям і життям.

Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи. А пам’ять про ті події навчить нас цінувати мир, спокій і процвітання.

Низький уклін і вічна пам’ять Вам, рятівники!                                            

      ДЕНЬ ПРАВ ЛЮДИНИ

 

      XX століття сталося ряд подій, які надовго, а можливо – і назавжди залишаться в    пам’яті людства, в його історії. Однією з таких подій було прийняття 10 грудня 1948 р. в Парижі Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини. Дата прийняття Загальної декларації щорічно відзначається у всьому світі, як Міжнародний день прав людини.

 Це перший в історії міжнародних відносин акт, в якому проголошено широке коло основних прав і свобод людини, до дотримання яких, повинні прагнути всі народи і всі держави. Загальна декларація була прийнята у вигляді резолюції Генеральної Асамблеї, і тому, згідно зі Статутом ООН, носить лише рекомендаційний характер. Проте нині права і свободи, проголошені в ній, розглядаються як юридично обов’язкові звичайні чи договірні норми.

 Визначаючи універсальні міжнародні стандарти прав людини, ООН визнала, що вони не можуть залежати від кордонів країн і повинні бути однаково забезпечені на різних континентах. Жодна країна світу не може вільно порушувати права людини, виходячи зі своїх внутрішніх інтересів. Дотримання прав людини є турботою не лише конкретної держави, а й усієї міжнародної спільноти. Визнання, дотримання та захист прав і свобод людини не є внутрішньою справою тієї чи іншої країни. Права людини не мають кордонів. 

День української хустки — неофіційне свято, яке відзначається з 2019 року, щорічно 7 грудня з метою об'єднання жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій.

День Української Хустки почали відзначати за ініціативи вінничанки, депутатки Вінницької обласної ради, Президентки Міжнародного Клубу Успішних Жінок України Людмили Станіславенко. Ініціативу підтримали громадські діячі, актори та успішні жінки з України та усього світу. У 2019 році свято відзначили у Іспанії. Канаді, США, Казахстані, Йорданії, Латвії, Індії та Португалії. Цього ж року Людмила Станіславенко ініціювала проведення Дня Української Хустки на державному рівні.

З давніх-давен хустка для українців була символом жіночності, вірності й кохання, а також оберегом. Дівчата та жінки носили її протягом усього року. При цьому хустина була обов'язковим головним убором заміжньої жінки.

Також хустка була маркером соціального стану жінки: молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні. Водночас хустина свідчила й про рівень достатку родини, адже заможні жінки носили хустки із дорогих тканин, бідні – із дешевших.

Хустину використовували й у різних обрядах, зокрема весільних. Найпопулярніший – покриття голови нареченої хусткою. Це символізувало вихід із дівоцтва та початок заміжнього життя. Ця традиція збереглася в Україні й донині. 

 

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗІ СНІДОМ  

1 грудня Всесві́тній день боротьби́ зі СНІДом. 

 Вперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.

Із того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.

За даними ООН, поширення епідемії СНІДу у світі в цілому сповільнилися. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20%. Натомість в Україні серед країн Східної Європи і Центральної Азії ступінь поширеності ВІЛ/СНІД найвищий, серед дорослого населення він становить 1.дня в Україні реєструється 48.5 випадків захворювання ВІЛ-інфекцією. Також в Україні зростає кількість ВІЛ-інфікованих жінок. За оцінками експертів, до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України становитиме від 479 до 825 тисяч.

День пам’яті жертв голодоморів  

 День па́м'яті жертв голодомо́рів — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.

Голодомор – це геноцид Українського народу, вчинений комуністичним тоталітарним режимом з наміром знищити, цілком чи частково українську національну групу. Ця кваліфікація випливає із Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року “Про запобігання злочину геноциду і покарання за нього”. Способом реалізації геноциду став штучний масовий голод, організований керівництвом комуністичної партії Радянського Союзу та Радянської України. Голодомор спричинив загибель мільйонів українців на території Української СРР і Кубані. Радянська влада злочинно замовчувала факт голоду як в Україні так і закордоном. Моральний обов’язок держави та суспільства перед минулими та наступними поколіннями – вшановувати пам’ять жертв трагедії.

О 16:00 оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція «Запали свічку», в рамках якої всі охочі несуть свічки до пам'ятників жертвам. В акції також можна взяти участь, запаливши свічку в своєму вікні.

 ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ  

З метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року - лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору в Україні встановлено День Гідності та Свободи, який будемо відзначати щорічно 21 листопада, згідно  з Указом  Президента України від  13 листопада 2014 року.